Читателей на странице:
Ми задивлялись в море довго,
знайти хотіли дивину –
перлини дійсної любови,
всі хвилі там перевернув.
У метушні шумливій гамір
розносив прагнення силкі.
Мов риби, дихали губами,
попарно мали поплисти.
Вгорі розквітло ніжно небо,
що бавилось світанням хмар.
Зірки пробились ледве-ледве,
сором’язливість приховав.
Юнкою радістю кохання
займало пристрасні серця.
Не прислухалися вухами,
а в тиші чули небеса.
Перебирали намистинки,
чуття торкались глибини.
У піні впадини змастили,
туди цікаво загляни.
До імпульсів і хвилювання
доводили плавкі тіла.
Приємно було цілувати,
де квітка ніжна розцвіла.