Читателей на странице:
Лікую душу я свою
Красою матінки-природи.
Мов зачарована стою,
Вдивляюсь в даль, у сині води.
Краса усюди, де не гляну!
Відкрию серце їй своє …
Тихенько на світанку встану,
Побачу, сонце як встає,
Дарує промені любові,
В рожевих барвах виграває,
Малює візерунки світанкові,
З початком дня мене вітає.
Краса в краплиночках дощу,
Які лишились на траві.
Створили в ній густу росу
Перлини крапель дощові.
Дощ щедро землю напоїв,
Умив прозорою росою,
Він слід яскравий залишив-
Веселку кинув над горою.
Краса в заквітчаних садах,
В яскравих гронах горобини,
В безкрайніх синіх небесах,
В ланах, просторах України.
Милує очі, погляд тішить
І подих перехоплює, бува,
У душу запада, її зворушить,
Даруючи земні дива.
Лікую душу я свою
Немов цілющою водою,
Її красою напою,
Що завжди поруч з добротою.
Коли душа наповнена красою,
Людина радість відчуває
І, хоч життя тече рікою,
Вона років не помічає.