Читателей на странице:
Тріпочуть листям яблуні в саду.
Додолу падають яблука червоні.
Я по кривій дорозі все іду…
А серце і душа ніби в полоні.
Я заблукала в лабіринтах долі.
Не бачу де той є дороговказ…
Вже по стерні я збила ноги свої.
Стіна невидима все розділяє нас.
І пустка, пусткою усе довкола.
Та все ж, не допускаю страх.
Живу із вірою, розірветься те коло.
Загляне щастя з посмішкою на вустах.