Читателей на странице:
Коли в душі сум’яття і тривоги,
І світ схиливсь за втомленим вікном,
Побігли врізнобіч усі дороги,
Рятуєшся від болю тільки сном.
Візьми тоді в долоню світло дня,
Нехай зігріє зранені жалі,
Ще й запряжи нестримного коня
Великі драми відвезти й малі.
Напийсь хмільного трунку до нестями
І мур тривог на шмаття рознеси,
Рішуче, відчайдушно, невблаганно
У серце розсипи любові упусти.
Як таїну причастя молитовну,
Розсип по закутках стражденної душі –
Вона зійде перлинами коштовно,
Ніколи сяєво її ти не гаси.
І простягни до неї обважнілі руки,
Любов тебе навстріч благословить,
Хай душу гіркота не каламутить –
У розсипах любові серцю жить.
Світлина з мережі Інтернет