Я ДОМА

Валентина Пошкурлат

Читателей на странице:

Зависа темна ніч над землею,
Місяць тьмяний між хмари заліг,
Щось коЇться таке із душею,
Квадрига ніби коней й батіг…
Мчать шалено. Куди, я не знаю,
Хто погонич, я теж не скажу.
О, вже пісню весняну співає…
Хто ж є автор твого куражу?
Розігналась, зупину не має,
Роздає всім щедроти свої,
І Всевишній з небес помагає
Розігнать тяжкі думи мої.
Повертаюсь до свОго я дому,
Де все рідне й таке дороге,
І не знає від радощів втоми
Моє зранене серце живе.
Міцно двері вхідні обіймаю,
І цілую пологий поріг,
І куражуся я, і співаю…
Найсвятіша дорога з доріг,
Що прослалась з далекого краю,
Де смереки й модрини ростуть,
Дома краплі роси я спиваю,
І вітри мені любо гудуть,
Тут все миле і рідне до болю,
Й ці фіранки, і ці рушники,
Тут душа моя буде в спокої,
І м’якенькі такі подушки.
Тут і сонце сміється привітно,
І хмаркИ, мов по морю пливуть,
Тут душа, мов та вишня, розквітла,
Тут всі рани мої заживуть.

Світлина з мережі Інтернет