Читателей на странице:
Щемить, болить, пече, ятрить…
Накрите тіло, ніби саркофагом,
Душа холоне, потім знов горить,
Обстріляна вогнем летючих градів.
Сховались зорі злякані углиб,
І місяць-дідуган старий заплакав…
Пора орати й сіяти нам хліб,
Земелька просить – це весни ознака.
Стоптали, укатали, спопелили…
Скривавили, порвали душу на шматки,
Хотіли вирвать серце в України,
Московії зловіщії круки.
Не знають вороги, що серце – вічне,
Як вічне сонце гріє із небес,
І спопелить катів вогонь зустрічний,
У серці українців предків дух воскрес.
Літає він над селами й містами
І чавить ворога, мов колорадського жука,
Вже ПЕРЕМОГИ день не за горами,
Землі своєї не дамо й шматка.
Світлина з мережі Інтернет