Читателей на странице:
Моя свята земля прадавня вельми,
колиска лицарів і козарлюг.
Її постійно плюндрували шельми,
кидали кукіль із зерном в ріллю.
Але зуміла вистояти всюди.
Мій рідний Бар — містечко дороге.
Живуть барчани, мирні, щирі люди,
із нами добрий Бог отут живе.
Колись назвала місто Бона Сфорца
ім’ям, що звучне з Bari in Italia.
Над замком сяє миловидо сонце,
що ніжно зігріває гарні далі.
Це історична пам’ятка Поділля,
бували тут Зігізмунд і Богун.
На три частини мешканців поділять:
католики, євреї, православні тут.
Але насправді це одна родина,
не поділяють на ознаки, ні.
Красою нам цією всім гордитись,
по річці пропливати у човні.
Милують очі лебеді між лілій,
яскравість незрівнянних живих барв.
Заквітлі яблуні й черешні білі
зустрінуть, як коли в’їжджати в Бар.
Жартують деколи, що ми у барі,
вино й коктейлі, наче у шинку.
«Мала Варшава» далі незабаром,
тут народився, виріс і живу.
Перекривляли вивіску Бар позад,
але дарма, встаємо із колін
лиш перед Богородицею й Богом,
навколішки ми поклоняємось коли.
Молитва зберігає наші храми
Святого Миколая і Успіння
Божої Матері Барської,
бо тіло для душі святиня.
Один з небагатьох навіть війною
відкритий був костел св.Анни.
Багато захищали головою,
своє життя у мур поклали.
Ще Барських за часів Конфедератів
за європейські цінності.
Не можуть волі вороги в нас відібрати,
бо в Бога краще віримо.
Дай Боже миру, щастя і надії!
Благослови людей на кожен день!
Опіка Богоматері Марії,
Життя ще ненароджене святе!