У царстві Морфея /алфавітний вірш./

Марина Зозуля

Читателей на странице:


Аж піниться крізь темінь море снів.
Блукала в ньому… Вас весь час шукала…
Вві сні у нас цих зустрічей чимало –
Голубить пару Місяць, в воду сів.

Ґалера снів несе мене туди,
Де магнетичне все і надприроднє,
Енергію сердець, палких й сьогодні,
Єднають тут Морфеєві сліди….

Життя застигло біля їх воріт.
Забути ж снів солодких глузд не хоче,
мИнає день – і з Вами я щоночі.
Ілюзія? Стрімкий душі політ?

Їх, сни, не можна вирвати з грудей,
Й – що надважливо – іншим не відняти!
Кохання, наяву людьми закляте,
Лишає нам розчулений Морфей.

Ми поряд… геть усім наперекір.
Навколо нас – бурхливо-ніжні хвилі,
Ось скоро ніч… і я прошу Вас, милий:
Покличте серце втомлене до зір!

Розкриє Бог обійми сновидінь,
Солоні хвилі здіймуть піну в морі.
Торкає чуйних біль чужих історій –
У кожного на серці власна тінь…

Формально – з Вами нарізно давно:
Хитросплетіння, що створили люди –
Це те, що наяву залізно буде,
Чужим у сни ж дістатись не дано.

Шукати в цьому марно пересу́д:
Щоночі кличе нас Морфей у вікна,
Юнацька мрія, знайте, вже не зникне,
Якщо обох веде один маршрут.

/ Фото Herri Susanto, Індонезія./

© Марина Зозуля


5 1 vote
Поставьте оценку
Подписаться
Уведомление о
guest

0 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments