Читателей на странице:
Щемко сум пропікає душу
І ляга полином на серце,
Я без тебе тепер жити мушу,
У сльозах два мої озерця.
День із ніччю зійшлись у двобої,
Ніч сильніша за світло денне,
Я пов’язана серцем з тобою,
Як немає тебе, то й немає мене.
Наче птаха, посаджена, в клітку,
Наче зірвана в’яла троянда,
Я не бачу сьогодні просвіту,
В моїм серці глибока рана.
Я біжу по опалому листі,
Доганяю примарне кохання,
А калина в червонім намисті
Знов нагадує миті зізнання.
Обпіка біль стривожену душу,
Обірвалася скрипки струна,
Вже набита сльозами подушка,
А тебе все нема та й нема.
/Ці рядки не мають нічого спільного
з особистим. Це історія інших людей/
Світлина з мережі Інтернет