Читателей на странице:
Осіння жінка.
Не помітила як осінню стала.
Стали сірими коси мої.
Я про себе, шкода, не дбала.
Не для мене співають уже солов’ї.
Не байдуже мені, але схоже,
Я щаслива вже тим, що живу.
Збережи моїх діточок – боже!
Моя осінь не в снах…наяву.
І тепер я осіння жінка.
Облітають листям мої роки.
В листопаді моїм сміх лунає ще дзвінко.
Залишаю сліди на віки…