Поцілунок осіннього світанку

Валентина Пошкурлат

Читателей на странице:

Поцілунок осіннього світанку
я спивала ніжно із росою,
він спіймав мене через альтанку,
де я осені втішалася красою.

Зашарілась я, немов дівчисько,
червоніла, мов калина, зрання,
а світанок, нахилившись низько,
шепотів на вушко про кохання.

Жест зробивши вправно і уміло,
сонцем засвітив осінній ранок
і скупав мене у променях він сміло,
загорнувши у зникаючий серпанок.

Обійнявши, вмив мене росою,
на багряний подіум повів,
де стояли в шатах над водою
доньки сивочолих яворів.

Дарував він грона винограду,
сонні квіти в райському саду,
смакувала я його принаду
і казала: «Завтра теж прийду».

Світлина з мережі Інтернет