Читателей на странице:
Любові яблука в осінньому саду
Упали кульками червоними на землю.
– Мій саде, я до тебе завжди йду,
Люблю твою я тишу недаремно.
Мені даєш ти снАгу до життя,
Хмільним мене напоїш ароматом,
Тут відчуваю я серцебиття,
Люблю повітря свіжі аграманти.
Красуня-златовласка так казала
Й на гілку яблуні сідала залюбки,
Романи про любов вона читала,
Гортаючи тихенько сторінки.
А сад дозрілий тішив її мрії,
Дав насолоду спити аж до дна,
Котив сльозу щасливу із-під вії,
І листям шелестів: «Не будеш ти одна.
Він прийде в сад, щоб яблука зібрати,
Любов свої розкриє пелюстки –
Її захочете удвох спізнати
На віки вічні, на віків віки.
.