Читателей на странице:
Пишу я сумно.
Мені говорять, пишу я сумно.
Може це й так і не розумно.
Але так склалося, душа хворіє.
Писати так вона воліє.
Роки дитинства були тяжкими.
Дали відбиток свій на роки.
Живу як вмію, чуже минаю.
Товаришую то на віки.
В речах є скромність, соромязлива,
Душа вразлива.
Усі образи я пробачаю,
Але нічого не забуваю.
Буваю різною, як пори року.
Як подивитися, з якого боку.
Хто баче дощ, кому я сонце.
А я сміючись дивлюся в віконце.
Пишу рядки, пишу душею.
Пишу життям, яке я маю.
Не нарікаю, плачу в подушку.
Зошит, перо и кави кружка.
Цукор до кави не добавляю.
Життя без віршів не уявляю.
І сіль вживаю завжди я в міру.
В душі несу до Бога віру.
Так склалося життя моє.
Але у кожного життя своє.
Пишу дощами, снігами, вітром,
Душею зболеною…сумом пишу.