Читателей на странице:
Сумую.
Сумую! – Дощь пада з неба не одну годину.
Дитинство пригадала і свою родину.
Сусідів всіх, матусю і братів.
І полісадник, там рай, багато квітів.
А дощь все пада, пада, пада.
Душа моя чомусь не рада.
За сумувала, плаче разом із дощем.
На серці біль, та за минулим щем….
Але мине все, і дощі в душі,
Будуть писать мені вірші.
Розправлю крила, думками полечу до сонця,
А зранку сонце, буде світить мені в віконце.