Троянда

Валентина Пошкурлат

Читателей на странице:

Лежала скошена троянда…
А вчора ще цвіла в саду,
Пелюсточки всі в діамантах,
Пускає відчаю сльозу.

Чому така коса безжальна?
Чому скосила наповал?
Чом доленька така печальна?
Її ж краса – це Божий дар.

Росу так вранішню любила,
Плекала мрієчки свої,
Коса ж надії схоронила
Й незайману красу її.

Душа вся відчаєм сповита.
Невже краса не треба людям?
Вона жива, іще не вбита…
Аж ось хлопчина садом блудить.

Підняв троянду, ніжно пестив,
Поніс він квітку до ріки,
Водиці свіжої він бризнув
Й зберіг троянду на віки.

Вона принаджує красою,
Чарує, вабить і п’янить,
Троянду, вмитую росою,
Побачить – насолоду спить.