У пломеніючій любові

Leon Clerk

Читателей на странице:

У пломеніючій любові
Цілком згоратиму в тобі,
Палають почуття відтоді,
Як ми зустрілися тоді.

Ти гарна досі величаво,
Твоя розписана краса
Собою як причарувала,
Неначе ніжна ця весна.

Мій погляд прикипів цікавий –
Яка гарненька ти була!
Отож на філіжанку кави
Погодилась, взяла й пішла.

Немов ковток гарячий знову
Відчув тепер я у собі.
Згадав найпершу ту розмову,
Коли сиділи ми самі.

Сплелись на дотик делікатний,
Між пальцями міцний замок.
Не замовляли дублікатів,
Сказала: кави ще замов.

Тоді я запаливсь коханням,
Яке мов вогнище горить.
До опіків почав звикати,
Жадати полум’я навзрид.

Я хочу вічно там горіти,
Можливо пеклом не назвеш.
Не хочеться вже йти тож звідти,
Бо почуття такі як вперше.