Читателей на странице:
Я чекала на сніжну зиму,
що з дитинства так люба мені.
Забарилась вона в дорозі
на гривастому білім коні.
Я замовила вальс сніжинок –
хай станцюють хоча б ві сні.
Бешкетує нехай красуня –
насолоду відчую вповні.
Хай водойми посковує льодом,
візерунки лишить на вікні.
Сніговик хай стріча перехожих,
ялинкові горять хай вогні…
Ось скінчилася казка – проснулась,
день малює узор на стіні.
Подивилась в вікно – і вжахнулась,
хоч пливи на байдарці-човні.
Де зима? Де мороз? Де сніжинки?
Розпливлося усе в туманІ…
Хто тримає метелицю-віхолу
на гривастому білім коні?