Читателей на странице:
Собі я вимріяла зиму
у білосніжних килимах.
Красуня в сукні срібній
щодня приходить в моїх снах.
То йде з Морозом так граційно,
що заздрять юні старикану.
То королевою в кареті
промчить холодними садами.
Але це сон, це казка, диво –
Зима нас вводить у оману.
Сипне сніжинок мерехтливих
й накриє килимом з туману.
Сніжинки трусяться й німіють,
бояться сивого обману.
Ховаються мені під вії
й про зиму мріють в безнадії.