Читателей на странице:
Була одна історія на світі,
Яку сьогодні вам переповім.
Ніколи не спіши когось судити,
Коли не знаєш в тім першопричин.
Любов вартує понад людську грішність,
Картайте не людину, але гріх.
Бо серце в правді знає лиш Всевишній,
А душу може саме Він беріг.
Одна попала в рабство падша жінка,
Що торгувала тілом так на хліб.
Примушували тим нікчемно жити,
Забагатіти ті без неї не змогли б.
Вона, на перший погляд, була дивна:
На вервиці молилася щодень,
В навушниках по радіо Марії
Та прослуховувала там пісень.
Її невдовзі вбив місцевий месник,
Очищував так від повій цей світ.
Знайомі в лик святих її занесли,
На гробі знак спасіння – хрест стоїть.
Мольбу приносять визволить людину
Від поневолення тяжких гріхів.
Щоб більше до спокус не підловити,
А Бог гріхи безчестя ті простив.
Як закаменувати мали жінку,
Колись Ісус писав був на піску.
А хто безгрішний нехай камінь кине.
Ради Христа провину чи прощу?