Читателей на странице:
Дивиться печальними очима осінь
На збляклий бурштиновий килим на землі.
Її ще пестило промінням сонце й просинь,
Але розірвана душа була в імлі.
Вже завтра сніг впаде на килим листя
І паморозь повисне у повітрі.
Багряні мрії геть вже розбрелися,
І одиноке листя тріпотить на вітрі.
Зима регоче хитро на порозі,
З морозом в змові тче бурулі льодяні.
І віхола десь крутиться в дорозі,
І снігом заміта усі шляхи земні.
В тумані плаче осінь так журливо,
По голих вітах котиться гірка сльоза.
І хлище вітер по душі зрадливо.
Куди ж поділись шарм її й краса?