Читателей на странице:
Дай тебе зацілую до присків,
Золотої аби середини.
Ув обіймах бентежних зігрійся,
Щоб з кохання життя зародити.
Ненаситні снують зорепади,
У долонях — твоє узголів’я.
Як дитина будеш засинати,
А усмішка твоя залеліє.
Привідкрий свої губи назустріч,
Дай надихаюсь чарами зілля.
Усе зайве додолу ми спустим,
Без нічого ще більше красива.
Лиш пригорну оголені плечі,
Своїм диханням спину зігрію.
Поміж пахви ретельно запещу,
Щоб назавтра схотіла затію.
Ми продовжимо кожної ночі
Виробляти вареники з тіста,
Тільки будуть щоразу солодші,
Апетитно аби попоїсти.
Один погляд призводить до сказу,
Шаленіє в нутрі кундаліні.
До захоплення й захвату спазми,
Коли дивишся вище коліна.
Як закліплюєш очі — там світло,
Ніби спалахи звуть полум’яні.
Опівнічна мов квітка заквітла,
Що ніколи до рання не в’яне.