Читателей на странице:
Коли сховалося за обрій сонце,
і ми хапали ніжність в жадні губи,
а час завмер, всі справи у сторонці,
тоді тіла і душі були вкупі.
Ціловані і вільні вже зап’ястя,
на повні груди обіймали серце.
Бажали з насолодою уп’ястись,
відчути теплу ласку, наче вперше.
Себе цілком віддати до остатку,
собі не залишати мрій і примхи.
Як дихати, так само і кохати,
бо неможливо жити, щоб не дихать.