Сумна осінь

Светлана Камишна-Терещенко

Читателей на странице:


Була вона яскрава і сумна,
Серед дощу, була вона як фея,
Ходила парком і весь час одна,
Де простягалась килимом алея.

Під парасольку не сховати світ,
І не занурити в дощі ті сльози,
Їй досвід залишив глибокий слід,
Побачить довелось життєву прозу.

Вона любила осінь дощову,
І навіть не лякали її грози,
Відчула їх в житті, тож наяву,
Почула громові життя погрози.

А Лікар-Час ішов за нею вслід,
Та лікував усі життєві рани,
Ще прикладав до ран холодний лід,
Переболить душа і все розтане…

Дощі затихнуть, вишня зацвіте,
Весняну пісню серце заспіває,
Зима минуле снігом замете,
А у житті по різному буває…