Читателей на странице:
Павутинки бабиного літа…
Хто їм помережив завитки
І сипнув з небесної блакиті
Срібно-білі стьожки і нитки.
Павутинки бабиного літа
Цілували очі і уста.
Я не відганяла їх – манила
Біло-срібна їхня простота.
Павутинки бабиного літа
Доторкнулись ніжно до щоки.
Вже зима спускається за літом.
Десь тепло згубилось і роки.