Притулилась чарівлива осінь

Leon Clerk

Читателей на странице:

Притулилась чарівлива осінь,
Обійняв коліна ось сама,
Як засумувала, бачиш, зовсім,
Хоч насправді в дійстві панівна.

Промінець по щічках ніжно цвігне,
Зазиває в коси вітерця.
То її найкраща вийшла сігна,
Де осоння личить до лиця.

І, розчулено, душі не скривле,
На багрянцю розстелив чуття.
Та здіймає вгору білі крила
В просинь неозору, наче стяг.

Брови гордо з осявання супить
Милою відозвою на схлюп.
Пристрастно шепнуть пестливі губи,
Їх природно я не розлюблю.

Художня робота: Любов Корнієць