Читателей на странице:
Хто заглядав до цнот мистецтва,
Робивши висновки поспішні,
Леліяв ніжно, палко пестив,
Кохав як немовлятко вірші.
Той очі бачив янголові,
Не призивав до неповаги.
Яснів у полиску любові,
На Бога міг лиш уповати.
Чіпав чуття душі бундючні,
Вершив незвідані там злети,
Коли боролися на кручах
Не визнані ніким поети.
Не мало значило обличчя,
Досягнення у цьому світі.
Хто їх лестиво возвеличить,
Навижиться ще б пак любити.