Читателей на странице:
Про усе б коли дізнався в світі,
Побував би на краю землі,
Хто лиш рідну пам’ятку замінить,
Де босоніж бігали малі.
Серце нагадає Батьківщину,
Звідки родом тягне отуди.
Біль стужавлену стерня прошиє,
Джерельцем з долини остуди.
Яблуневого наливу чари,
Пахощі серпневі спасівок
Повернуть начала нам дитячі,
Безкорисну мамину любов.
Вітер колихатиме калину,
Виросла у лузі десь сама,
Наче любо пестить, як дитину,
Пригорнув руками обома.
Сонце доглядає своє щастя,
Не шукає кращого собі,
Може трохи і колись заплаче,
Виглядаючи нас на горбі.
Не замінить нам ніколи ліпше,
Тільки переступиш як поріг,
Рідне нас розрадить і утішить,
Скарб безцінний душам приберіг.
Боже, ми любімо Україну,
Так як перед ненькою в боргу.
До матусі в гості син приїде,
Їм крізь сльози слів не підберу.