Читателей на странице:
Ще спозарання у зеленім лузі
Дівчина бігла в травах навпростець.
Їй шепотіли трави “поцілуйся”,
Заманював зловити вітерець.
Проглянуло зіркате з неба сонце
На чарівливу квіточки красу.
Весела бігла з пасовищ босоніж,
Збиваючи, як дзвоники, росу.
Метелики сидять ще напівсонні,
Помайкуючи крильцями собі.
Зливаються у тому передзвонні,
У дисонанси зводячи скупі.
Неначе погляд квіткової феї,
Багрянець на губах залискотів.
Природа на обличчі ніби в неї,
Нахлинено бажа до відчуттів.
Візьми її так пристрасно і ніжно,
Закинула угору щоб лице.
Цілуй у милозвучному затишші,
Але нічого не кажи про це.
Робота польської художниці Lidia Wylangowska
Як гарно і романтично! І дівчина надзвичайно вродлива та, що біжить босоніж у травах, тому й зрозумілі почуття й відчуття ліричного героя!
Дякую Вам!