Читателей на странице:
Ми любимо не тих, що треба,
Шукаємо чогось не там.
Розбите скло посипле з неба,
Кохання свого не віддам.
У праведниць не закохайтесь,
Ті виведуть на чисту воду.
Не є правдоподібна радість,
Підтрунюють, якщо в розвод.
Люби простих красивих грішниць,
Скуштуєш — ніби дикий мед.
Відволічешся з часом втішно,
Положення зручне займеш.
Не стань ханжею видзіґорно,
Показуючи певний штиб.
Якщо душа захланна й чорна,
То марно показавсь поштивим.
Культура, далебі, кульгава,
Природу викреслив з гостей.
У пишномовстві закидала,
Забувши значення просте.
Кохання, наче жива квітка,
Присутня в ній краса і падь.
Лиш серцем чуйність запримітна,
На пустоцвіття не попадь.
Надзвичайно щиро й відверто!
подякував
Дякую Leon!
Дуже гарно…
Не тих ми любимо що треба….ой як це точно….не тих.
Не тим ми двері відчиняем.
Не тим мы серце віддаєм.
Але на Бога мы пиняєм.
Що на чужій душі не відаєм…..
Творчих натхнень.
🌹🌹🌹
Дякую навзаєм!