Читателей на странице:
Нас у подорож відносить вітер,
ми заблукали у заліссі.
Я словам твоїм би не повірив,
слід поцілунку ти залишиш.
Як чарують яблука духмяні,
гойдаються які між віттям.
Ми з тобою стали наче п’яні,
самі не можемо ми жити.
Обійми захоплюючим станом,
як перевеслом обв’ яжися.
Лебедем крилатим тоді стану,
плавати на водах чистих.
Так закоханих привабить спрага,
утамувати щоб бажання.
Закохай її красу ти справно,
та гаєм аби верещала.
Леоне, Ви — неперевершений майстер інтимної лірики! Гарно!
Щиро дякую!