Читателей на странице:
Пелюстки осипались під ноги,
Вітер ніс їх у вир забуття.
До проміння блага золотого,
Може память ту озолотять.
Я ніколи тебе не забуду,
Почуттів неможливо зректись,
Незнищенну, як волю закуту,
Бо коханою значишся ти.
Перейти через грози суворі,
Але вистояти свої дні.
Тільки ніч відповідно огорне,
Лиш кохання ти не затаї.
Затулила на небі хмарина
Моє сонце очам далебі.
Птахом сизим за щастям порину,
Буду вірним єдиній тобі.
Трепетно й зворушливо про найсвітліше почуття до коханої людини! Дуже гарно, Леоне!
Щиро дякую!
Трогательно, проникновенно, мелодично! Изумительные стихи!
Леон, пусть в душе у Вас всегда звучит музыка поэзии! Мира Вам, счастья, добра!
Большое спасибо!