Читателей на странице:
Маленька дівчинка в хустинці
У кожну шибку загляда.
Просилась на ночліг впустити,
В той час, коли була війна.
Боялись відчинити двері,
Нажахані забились в кут.
Адже вона була єврейка,
За неї всю сім’ю уб’ ють.
Але знайшлась одна там жінка,
Багатодітна і вдова,
Що залишила разом жити.
Дитина стала як своя.
Мені повіла спогад бабця,
Про ті страшні колись часи.
Щоб нарізно не ганить націй,
Любов і мир наголоси.
Дійсно, страшні й жахливі ті часи… І не дай. Боже, такому жахіттю повторитися.
Так.
Страшные времена!
Леон, очень сильные стихи. Читала и мурашки по коже.
Мира нам всем, добра и любви!
Взаименно.