Читателей на странице:
Крицею падав у ноги,
Шепотом благоговів.
Ми не займались любов’ю
З тих пір, як підвів на гріх.
Хмари закутані гріли,
Але здригалися з пліч.
Не відчували лиш тіла,
На самотині вся ніч.
Сліз намистинок на грудях
Звологовілих дозволь,
Дай поназбирую хутко,
Поки відкрита консоль.
Щебетом тихим замріявсь,
Губи сполохані сп’ю.
Ласкою ніжність зомліла,
Наще поживи люблю.
Хвилю накинь білопінно,
Наче плащем огорни.
Боготворитимеш жінку
З будь-якої сторони.
Милі вони — оченята,
Що розрізають аж вглиб.
Можуть чуття чепуляти,
Їх ти таких полюбив.
Художня робота: Афродита William Adolphe Bougueroue
Проникливо й чуттєво! Ваші почуття, Леоне, вихлюпуються аж через край. Але вони щирі, відверті й наповнені любов»ю Вашого великого серця.
Дуже дякую!