Читателей на странице:
Світанком у рожевих барвах,
блакиттю день оповісти.
Як неймовірно тоді гарна
ще спозаранку стала ти.
Блистиш від білого спросоння,
рум’яні щоки запашні.
Від мерехтливого п’єш сонця
кохання на прийдешні дні.
Остудиш подихом гарячку,
тобою я перехворів.
Їм горобину із гіллячки,
яка посаджена в дворі.
Милуюся тому красою,
прекрасна квітка розцвіла.
Моєю значишся любов’ ю,
яку цілком розцілував.
Пишаюсь я з твоєї вдачі,
що ти щаслива і бучна.
Весела пісня линеш наче,
та з іскоркою у очах.
Радіє високостю серце,
Солодкого життя надп’ ю.
Проміння обіймає небо.
До глибини душі люблю.
Твої ясні чарівні очі,
питливі всміхнені вуста.
Тобою жити дійсно хочу,
до джерела немов верта.
Окинь за далеччю і обрій,
але насправді зблизька світ.
Коли у тебе є все добре
і будемо здорові всі.