Читателей на странице:
На врунах дрімала русалка,
Її вітерець кохав палко.
«Не дамся в обійми нікому,
Піти не збираюсь із дому.»
Забрів якийсь хлопець до річки,
Русалка волосся навзбічки:
«А йди-но, тебе залоскочу,
І тайну відкрию дівочу.»
Повірив той мареву ночі,
З містка, відштовхнувшись, ускочив
У річку холодну і тиху.
Бувати невдовзі тут лиху.
А вітер нахабно побачив,
І ревнощі стяли, неначе
По пуп’янкам лезом уволю.
Утопить нещасну знедолю.
Сміється русалка, загралась,
Не чує ніхто, тільки галас.
Не далась в обійми нікому,
Хтось гордість дівочу чи зломить?!
Интересная история о русалке. Сказочно-красивое стихотворение.
Волшебное и жизненное одновременно!
Леон, желаю Вам новых оригинальных идей и прекрасного настроения.
Очень Вам признателен, Людмила. Всех благ Вам!
Ці рядки ллються, як пісня про горду русалку. Прекрасний мелодійний вірш!
Щиро дякую.