Читателей на странице:
Зірки зливалися як наші душі.
Ще ненароджений тихенько спав.
Життя ознаки з мами надолужив,
Як красувалась вродою весна.
Опора стала conjugata vera,
Частиця від кохання дозріва.
Присутності увагу як приверне,
Направлена донизу голова.
Найперші дали виключно прикмети,
Свій розмір тіла марно не догонь.
Запліддя ділиться, наприклад певно
Кінцівки вже рухомі від долонь.
Від дати змінюються очі й серце.
Губами посміхається здаля.
Від настрою поганого замерзне,
Це внутрішньоутробне ще маля.
Спочатку зуби, вуха, потім мозок,
Як усвідомлять цінності життя.
Той образ досконалий в собі носять,
Період, який Бог людині дав.
Звичайно він не може говорити,
Утворюється тільки стравохід.
Але це вже людини один з видів,
Його тут гідність в собі збережіть.
Нехай відкриє світ блакитне небо,
Як ранок щойно сонячний зійшов.
Щасливо той світанок обіймете,
З якого починається любов.
Как тонко, деликатно и поэтично показано зарождение новой жизни.
Бесподобное стихотворение! Леон, добра и вдохновения Вам!
Большое спасибо.
Чудово!
Дякую.
Леоне, Ви написали ці чудові рядки, як поет-узист! Як тонко, влучно і з любов”ю Ви описали зародження нового життя! Браво, Леоне!
Дякую дуже.