У свіжому подиху зранку

Читателей на странице:

516

У свіжому подиху зранку
Відчутна небесна краса.
Палітра ясного світанку
За сонечком вгору зійшла.
Стрічає зелене нас літо,
Дощами і спекою знов.
Вітається з нами привітно,
Сердечно шле ніжну любов.
Дарує нам Бог світ прекрасний,
Радіти й любити в житті.
Завдячувати за це щастя,
За мову й літа золоті.
Що маємо руки і ноги,
А серце кохання жада.
З любов’ю здолати щозмоги
Всі труднощі дасть як життя.
До Матері Божої кличмо
Молитву благальну святу.
Постава Її вельми слічна,
Бо має любов за мету.
Привести до Сина народи,
Щоб вічно раділа душа.
У променях сходить навпроти,
Самотніх нас не полиша.
Як квітка найкраща розквітне,
То падає в ноги до стіп.
Колосся збирають достигле,
Спожити подати на стіл.
А розум бунтує вітрами,
Шукає ще щастя в полях.
І час дорогий витрачає,
Борги аби брат твій прощав.
Нічого насправді не треба,
Щасливими зватись людьми.
Обличчя звернути до неба,
Любити навчімось лиш ми.