Читателей на странице:
Покушені губи сочились,
Солоною видалась кров,
А очі чепурно мінились,
Згадавши найкращу любов.
Вуста засмаковні малині,
В очах аж іскряться вогні,
Ті погляди вельми звабливі,
Невимушено підморгни.
Не зли залицяльно дівчатки,
Шануй її чисту красу,
Цілунком спросоння стрічати,
З води в передгроззя плюснув.
Хай миє дощем та не щадно —
Недармо кричали жаби —
Лоскочуче пестять бажання,
Джерельно люблю, прошипи.
Вдар дзвону головчастолунко
Дзвенітиме довго в висках,
Облизуйся з лесті, ласунко,
Щоб вітер на віях звисав.
«Щоб вітер на віях звисав» — прекрасна метафора! Чудовий проникливий вірш!
Дякую.