Покушені губи сочились

Leon Clerk

Читателей на странице:


Покушені губи сочились,
Солоною видалась кров,
А очі чепурно мінились,
Згадавши найкращу любов.
Вуста засмаковні малині,
В очах аж іскряться вогні,
Ті погляди вельми звабливі,
Невимушено підморгни.
Не зли залицяльно дівчатки,
Шануй її чисту красу,
Цілунком спросоння стрічати,
З води в передгроззя плюснув.
Хай миє дощем та не щадно –
Недармо кричали жаби –
Лоскочуче пестять бажання,
Джерельно люблю, прошипи.
Вдар дзвону головчастолунко
Дзвенітиме довго в висках,
Облизуйся з лесті, ласунко,
Щоб вітер на віях звисав.

© Leon Clerk


5 1 vote
Поставьте оценку
Подписаться
Уведомление о
guest

2 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments
Валентина Пошкурлат
Премиум-автор
06.07.2020 9:33 пп

“Щоб вітер на віях звисав” – прекрасна метафора! Чудовий проникливий вірш!