Меланхолія

Leon Clerk

Читателей на странице:

Моя печаль, меланхолія
Пере, шкребе, дзюрчить і б’є,
Тебе побачити воліє,
Кохання навісне моє.
Ти, наче зірка, споглядаєш
Мою розпуку, скопирса.
Ні недомовок, ані таїн
Тут не сприйма твоя краса.
В отих очах сховався місяць,
Що з-за хмарищ був покохав.
Прекрасна діво, змилостився,
Хай відчай не приносить крах.
А я любитиму довільно,
Хоч ти та не відповіси.
Іскринка черкнута пробігла,
Думки і мрії навісні,
Неначе справна господиня,
Що упорядкувала дні.
Лиш репетує зла гординя,
Псує відносини хмурні.
Я потонув у погляді мов,
Як захлинало бовкотів.
З тобою разом порадіймо,
Шубовсь — у водогінний рів.
Не відцурайсь моєї вдачі,
Що хочу присвятить тобі.
Заскніло жебоню і плачу,
Стихаю жевренно в журбі.
Мене скарало небо миле,
У муці терплячи нудьгу,
Любов цупку похоронило
Відважну, щиру і прагку.
Тяжба доконує на щодень,
Жене на вітрі в далеч піль.
Стрічаю золотаве сонце,
А в серці — тумаками біль.
Але я вірю, що воскресне
Ще ненароджена любов,
Розкрив, як пуп’янки, чересла
Й — на світ народиться хтось знов.