Наздоганяли хмари сонце

Leon Clerk

Читателей на странице:

Наздоганяли хмари сонце
І розчинялись в білім тлі.
Всміхалась ти, русоволоса,
В обійми квіти притулив.
(Не знати, що вдивує доля,
Не зметикує голова) .
Замилувата, ясночола,
Неначе квітка польова.
З багр’яних вуст біліли зуби,
У посмішці став ще гарніш.
Блакитне небо світ полюбить,
А ми до серця пригорнім.
Закохано і вельми любо
Не шкодуватимеш себе.
Приємного шукають губи,
Ув оберемок загребеш.
На вітрі дихання збивало,
Розхвилювавшись недарма –
Перед тобою є кохана,
Її долоні потримай.
Торкнись до щік, узявши в руки,
Легесечко її цілуй.
Вона ж, як квітка, є розпукла,
Росу спиваючи цівку.
Дивись у вічі ці чарівні,
Бажанням до грудей припав.
Ти можеш шемрітно згоріти
У полум’ї отім до тла.
Як вплинути на низку явищ
І зрозуміти там любов?
Якщо лукаво не плюгавиш
Та вічний прояв віднайшов..
За прикладом живи природи,
Тоді зумієш знати суть.
Кохання як до нас приходить,
У ньому лагідно живуть.
У надвечір’ ї сяють зорі,
Ми сліпнем від любовних втіх.
Життя захоплення розорить
І зникне підкрадалий гріх.