Бог накинув світле простирадло

Валентина Пошкурлат

Читателей на странице:

Вона хотіла сонце потримать в долоні,

Промінчики нехай зігріють душу,

Розхристану й обшарпану вітрами,

Бо доля била, як боксерську грушу.

Вона собі уперто щось твердИла,

Вертала миті, як калейдоскоп.

А розтривожена душа стогнала-нила.

Тепла і тиші упустить просила.

Та не сьогодні – каже гороскоп.

Вона дивилась на уламки щастя,

Аж поки з ладу вийшов кінескоп.

То Бог накинув світле простирадло,

Дав сонце в руки і сказав їй: «Стоп!

Від тебе я забрав усі тривоги,

Щоб не низала ти їх у разки,

Впусти проміння й тишу в свою душу,

Розбий  недоленьку ти на друзки.

Зігрію тебе ласкою своєю.

Надію в твоє серце я вселю.

Чекай того, хто гляне в твої очі

І скаже тихо: «Я тебе люблю»