Читателей на странице:
Знайди хвилинку, може зрідка,
Щоб пригадати хто ми є.
Про нас складають оповідки,
До всіх відношення моє.
Наскільки можемо любити,
У тім показаний наш зиск.
Не в речах придбаних за літо,
А вибачення попросив.
Чи не занедбував вітатись,
Здоров’я побажати всім,
А Богові вмів довіряти,
Приймати все, що дасть, хотів.
Брав участь у недільній службі,
Про допомогу не забув.
І співчував тим, хто у скруті,
Не мав в тім користі за збут.
Не ображав нічим присутніх,
Не хизувався про свій хист.
З полегшенням старавсь заснути,
З душевним спокоєм схиливсь.
Молитву жертвував за когось,
За успіх щиро тих радів.
Палав безмірною любов’ю,
Добро робивши у житті.
Не баг перешкоджати людям,
А зичив Боже помагай!
Бо хто нас злих таких полюбить,
Не втішить сонце й водограй.
Нехай єднає нас не тільки
Прекрасного нам відчуття.
В старання кожного повірте,
Борги завчасно повертаймо.
Та пам’ятай найголовніше,
Що ми народжені людьми.
Простих, обмежених і грішних
Душею тільки полюби.
Згодна, Леоне, з Вами, що ми маємо знати, хто ми є в цьому світі, адже саме від цього залежить зміст і мета нашого життя. У житті є найвищі цінності, яких ми маємо дотримуватися. У житті є Бог, з яким ми повинні жити в серці. Мудрі рядки, Леоне, Ви написали!
Щиро дякую.
Браво Леон! Дуже мудро, гарно, слушно написано. Так має бути, так треба жити.
Щиро дякую.