Читателей на странице:
Само життя, як дивний сон…
А з ним твоя у нім реальність.
На дотик загнаний, принаймні,
Спростовано на двох разом.
Побільше прагнення ночей,
Солодких збудливих цілунків,
Коли обійми не приступні,
А від призначень не втечеш.
Стремишся розпізнати ціль
Коли злягаєш невсипуще.
Розлита кави чорна гуща,
Примарится щось звідусіль.
Вразливо кане в небуття
Вчорашня пристрасть миловидна.
Її не можна розлюбити,
Як почуття заноровлять.
Жадоба в’яже силоміць
І жертвою любові ранить,
А тіло стогне бездиханно,
Зникає в мареві, як ніч.
Усміхнений від сонця лик
Стріча світло-рожевий ранок.
Заб’ється кров сердець кохано,
Поєднаних удвох спалив.