Читателей на странице:
Заснули хвилі. Берег – спить.
А соловей: тьох – тьох!.. тьох – тьох!
Чарівна мить!
Солодка мить!
І гріх… І гріх її спинить.
Як коники в траві сюрчать!
Ну, справді-бо – мов той оркестр.
Мовчать потрібно тут…
Мовчать…
Щоб мить щасливу розпізнать.