Читателей на странице:
Слова мов голуб’ятка позлітались,
Воркують між собою, дріботять.
Лишають присмак гірко-солодавий,
Зверстав мінливо радість і печаль.
Зникає відображення в блакиті,
Просочується цівкою води.
Від сонця очі мружиш ледь прикриті,
У сад кохання втішно приведи.
Нехай з тобою тут я позостанусь
І зможу послужитися тобі.
Не стане на заваді згубна старість,
Як молодими, ти не розлюби.
Ціную доброчесність і порядність.
Ніщо не зможе замінити мить,
Коли ми поряд стали обніматись,
А серце безпорадно защемить.
Торкаючися ніжно й обережно,
Сколише, мов на вітрі лист, душа
Ті почуття,що скромно не применшиш,
Як поспішаюче кудись життя.
Слова мов голуб’ятка позлітались,
Воркують між собою, дріботять.
Як ніжнесенько й гарнесенько Ви, Леоне, почали свій вірш! Нехай ніколи не применшуються почуття закоханих, адже вони так гріють душу й серденько. Хай буде так завжди!
Дякую. Хай буде так завжди!
Чудові слова в почуттях, я дякую щиро Леоне!
Навзаєм.