Читателей на странице:
Повіримо щиро ми в щастя,
Якого так часто нестача.
Чужого повік не привласнюй,
Надія потрібна на краще.
Віддати приємніше вельми,
Ніж мріяти нудно забаг.
Чого собі тільки візьмемо,
А мало на твоїх губах.
Кохання замало найперше,
Бо спраги не задовільниш.
У серці недоброму греше,
Для себе лаштунки ті лиш.
А ти добровільно зречися
Жадоби, користі і зла.
Душа, як папір, буде чиста,
Любов’ю згорить хай до тла.
Рожевого неба цілунок
Підніме тебе аж до хмар.
На повні ти груди вдихнути
Зумієш, убогий – дарма.
Зате ти ніколи не бідний,
Бо є поділитися чим.
Міцною являється віра,
Роздати всім зможеш ти мир.
А більшого щастя й не треба,
Рук не золоти милостиво.
Бо щастя – як кожного небо,
Очікує серце на диво.
Кохання – це щире і безкорисливе почуття, а якщо цього немає, то не кохання. Бажаю, Леоне, справжнього кохання!
Щиро дякую.