Безсоння

Leon Clerk

Читателей на странице:


Затуманило, немає сонця.
Розпирає з ночі попервах,
І лоскоче щеплене безсоння,
Тільки з пуповини в ніч пірнав.

«Перевізником» Люка Безсона
Почуваєшся п’янко сповна.
Чи сьогодні ти мені подзвониш,
Серце — мов натягнута струна.

Персона нон грата непристойна,
Що на в’язці ключів зависа.
Пустотілі поглибиш пустоти,
Ворухнуться кохані вуста.

Мов лепече дитяче безмов’я,
Тихо поночі заколисав.
І прикольно, мені як дозволиш,
Ув обіймах скусає гюрза.

Церемониться чарами совість,
Додрімаєш на стоячи сам.
Попадаєш у тіні казкові,
Їстівна де на дотик краса.

Абонент перерве споза зони,
Верхи губ з язика облизав,
Тебе викриє зранку прозоро,
Наверстає антидепрессант.

Надобраніч не скажеш спросоння,
Тіло зваблене розцілував.
У тобі шаленіє безсоння.
Розтермошена й ледве жива.

© Leon Clerk


0 0 votes
Поставьте оценку
Подписаться
Уведомление о
guest

2 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments
Валентина Пошкурлат
Премиум-автор
17.05.2020 12:08 дп

Ох, це безсоння… Що ж так страждає, Леоне, Ваш ліричний герой?! Я вже починаю хвилюватися за нього…