Читателей на странице:
Ніби виром лечу навпростець,
А кохати не можна безмовно.
Хто сказав, що немає любові
Поміж люблячих в тайні сердець?
Та ширятимеш, де небокрай
Розмальовує ширше і довше,
Як розмиті дощами дороги,
А ти наперекір все ж кохай.
На одній, як лелека, нозі
Простоїш, сонце зайде за хмари.
А дощі не зуміли нагнати.
Розлютитися не нарази.
Ніби сонечка хочеться нам,
Може доля така нас спіткала.
А насправді чи щиро кохали,
Коли душу губили в рядках.
Непросте кохання у Вашого, Леоне, ліричного героя. Бажаю, щоб його серце отримало взаємність, щоб він не стояв на одній нозі, як лелека.
Так, не гоже без взаємності.