Читателей на странице:
Я дивлюся на зоряне небо –
Ген пливе тихо місяць-пастух.
Вальс Шопена звучить десь далеко –
В нічній тиші вхопив його слух.
Підійняв ти мене, як пір’їнку,
Закружляв у танку – закружляв …
Танцювали – не знали спочинку,
Доки ранок обох не злякав.
Прекрасні відчуття! Зоряне небо, вальс… Чудові замальовки!
Колись так було… згадалося… і спогад вилився в такі рядочки. Дякую за коментар!