Читателей на странице:
Лилося слово мов сльоза,
Не викарбоване, живуче.
На визнання ніяк не ждучи,
Все дякувати Богу лиш сказав.
Прийняв дарунок дорогий,
Який спроможні серцем чути.
Весни найперше ніби чудо.
Хоч насміхались вороги.
А шлях тернистий припадав,
Не витоптаний та простертий.
За правду викликом померти,
За волю вибори права.
Вторуй за сонцем поступ свій,
Повстань оклично з пут, поете.
З ярма у мажі крізь тенета,
Будь посланцем у дощ і сніг.
Будь вільним, гордим не корись.
Оспівуй гідність для людини,
Не покладай надії в чині.
Нехай згадають хоч колись
Що був на світі собі жив.
І визнають з любові
Єдиним добрим словом.
Звичайне прагнення душі.
Оце гарний такий вірш! І почуття, і думки тут присутні!
Щиро дякую.